Після падіння десятиплемінного царства Ізраїля так називали людину з племені Юди (2Цр 16:6). А після вавилонського вигнання це слово почало застосовуватися щодо всіх ізраїльтян, які повернулися на батьківщину, незалежно від племені (Езд 4:12). Згодом по цілому світі «юдеями» стали називати ізраїльтян, щоб відрізнити їх від язичницьких народів (Ес 3:6). Павло вжив це слово в переносному сенсі, коли говорив про те, що національність не має значення в християнському зборі (Рм 2:28, 29; Гл 3:28).