УСІ ми хочемо бути щасливими, правда? (...) Але щасливих людей дуже мало. Знаєш чому? (...) Тому що вони не знають секрету, як бути щасливими. Люди думають, ніби щастя залежить від того, скільки вони мають речей. Проте коли вони отримують те, чого прагнули, їхнє щастя триває недовго.

Великий Учитель сказав: «Більше щастя — давати, ніж брати» (Дії 20:35, Хоменко). Ось у чому полягає секрет щастя. Тож, як бути щасливим? (...) Правильно, треба давати, тобто ділитися з іншими, і робити їм добро. Чи ти знав це? (...)

Поміркуймо над цим ще трохи. Хіба Ісус сказав, що людина, котра отримує подарунок, нещаслива? (...) Ні, він такого не говорив. Тобі приємно отримувати подарунки, правда? (...) Всім приємно. Ми щасливі, коли нам щось дарують.

 Але Ісус говорив, що ще більше щастя — давати. А як ти думаєш, хто дав людям найбільше добрих дарів? (...) Так, Бог Єгова.

Біблія каже, що Бог «дає всім і життя, і дихання, і все». Він дає нам дощі з неба і сонячне світло, тому ростуть рослини, і ми маємо їжу (Дії 14:17; 17:25). Не дивно, чому Біблія називає Єгову ‘щасливим Богом’ (1 Тимофія 1:11). Коли ми даємо щось іншим, то тим робимо Бога щасливим. Крім того, давання приносить щастя також нам.

Проте що ж ми можемо давати іншим людям? Як ти думаєш? (...) Щоб зробити деякі подарунки, потрібні гроші. Якщо ти, наприклад, хочеш купити подарунок у магазині, то за нього треба заплатити. Тому, якщо ти хочеш купити подарунок, для цього, можливо, треба заощаджувати гроші.

Але не всі подарунки купуються за гроші. Приміром, у спекотний день особливо добре смакує склянка холодної води. Пригостивши водою спраглу людину, ти отримаєш щастя від давання.

Можливо, колись ти разом з мамою захочеш спекти печиво. Пекти печиво, мабуть, дуже цікаво. Звичайно, все готове печиво можна з’їсти самому. Але що можна зробити, щоб бути ще щасливішим? (...) Правильно, можна пригостити своїх друзів. Хочеш колись так зробити? (...)

 Як Великий Учитель, так і його апостоли знали: щастя залежить від давання. А тобі відомо, що́ вони давали іншим людям? (...) Вони давали їм найліпше у світі! Вони знали правду про Бога і з радістю ділилися нею з іншими. Але не брали ні в кого за це грошей.

Якось апостол Павло разом із своїм другом, учнем Лукою, зустрів жінку, котра також хотіла отримати щастя від давання. Вони зустрілися біля річки. Павло та Лука пішли туди, бо чули, що там було місце молитви. І правда, коли вони прийшли, то побачили кількох жінок, які молилися.

Павло почав розповідати тим жінкам добру новину про Бога Єгову та його Царство. Одна з жінок, на ім’я Лідія, уважно слухала його. Потім Лідії захотілося на ділі показати, що їй дуже сподобалася добра новина, яку вона почула. Тому ця жінка наполегливо просила Павла і Луку: «Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть». Лідія наполягла, щоб вони пожили в її домі (Дії 16:13—15).

Лідія дуже тішилася, що могла приймати в себе вдома вірних служителів Бога. Ця жінка полюбила їх, бо вони допомогли їй навчитись про Єгову та Ісуса, а також розповіли про вічне життя. Вона раділа, що могла нагодувати Павла та Луку і дати їм місце для відпочинку. Лідія отримала щастя, бо дуже хотіла давати. Це нам треба добре запам’ятати. Можливо, хтось каже нам, що треба зробити подарунок. Але якщо ми цього не хочемо самі, то таке давання не принесе нам щастя.

Уяви собі, що маєш цукерку, яку дуже хочеться з’їсти. А я прошу тебе віддати цукерку іншій дитині. Чи ти зрадієш цьому? (...) Тепер уяви, що ти зустрів найліпшого  друга. Якщо ти сам вирішив дати цукерку другові, то чи це принесе тобі радість? (...)

Деколи ми так сильно любимо якусь людину, що готові віддати їй все і не залишити собі нічого. Подібні почуття у нас повинні бути до Бога: чим більше ми його любимо, тим більше нам хочеться йому давати.

Великий Учитель знав про одну бідну жінку, яка дуже сильно любила Бога. Він побачив її в Єрусалимському храмі. У неї було тільки дві малі монети — все що вона мала. Але вона вкинула обидві монетки в скарбницю як пожертву, тобто дар на храм. Ніхто її до цього не змушував. Більшість людей навіть не знали, що вона це зробила. Жінка віддала свої гроші, бо хотіла цього і дуже любила Єгову. Вона була щаслива, бо могла давати (Луки 21:1—4).

Ми також маємо багато можливостей давати. Знаєш як можна давати? (...) Якщо ми даємо охоче, тоді будемо щасливі. Ось чому Великий Учитель каже нам: «Давайте» (Луки 6:38). Якщо ми даємо, то робимо інших людей щасливими. Але ще щасливішими будемо ми самі!