У 1991 році наше місто Коінду (Сьєрра-Леоне) захопили повстанці, тож ми з дружиною Саттою мусили втікати. Протягом восьми років нам довелося жити в багатьох таборах біженців, потерпаючи від голоду, різних недуг та поведінки аморальних людей.

У кожному таборі ми просили владу виділити нам ділянку для будівництва Залу Царства, хоча нам не завжди йшли назустріч. Та, незважаючи на це, ми мали місце для поклоніння і були сповнені рішучості служити Єгові. За весь той період нам вдалось побудувати в таборах чотири Зали Царства.

Після закінчення війни ми не могли повернутися додому, адже наше місто перетворилося на пустище. Тому нас перевели до іншого табору біженців, що неподалік від міста Бо. Там за кошти, надані місцевим філіалом, ми звели п’ятий Зал Царства.