Сестра Барбара Осмик-Урбан — одинока мама з Ряшева (Польща), яка виховує двох дітей, 10-річного Якуба і 8-річну Ніну. Під час сімейного поклоніння вона обговорювала з дітьми, як виявляти гостинність і співчуття. І в діток з’явилась нагода застосувати те, чого вони навчалися. З 24 лютого 2022 року, відколи в Україні почалася війна, у цій сім’ї вже зупинялось понад 20 братів і сестер.

Свідки Єгови в Польщі та інших країнах приймають братів і сестер з України, які втікають від небезпеки, або ж надають їм ще якусь допомогу. На сьогодні з України до Польщі втекло більш ніж 11 000 Свідків Єгови. Під час війни в Україні чоловікам віком від 18 до 60 років не дозволяється покидати країну. Але чоловіки, які мають принаймні трьох дітей, можуть виїхати.

«Біженці з України — це наша духовна родина»,— каже Барбара. Її діти теж відчувають таку любов до братів і сестер. Якуб і Ніна охоче уступили свої кімнати. Хоча господарі і гості не розуміли мови одне одного, вони спілкувалися з гостями за допомогою усмішок, обіймів та сліз. Коли біженці зрештою поїхали, Якуб навіть сказав, що в будинку стало дуже тихо й пусто, і запитав маму, коли ще хтось приїде.

Брати Лукаш Холевінський та Рафал Янковський зголосилися доставляти гуманітарну допомогу в Україну. Брати розповідають, що на кордоні бачать багато заплаканих жінок і дітей, які в пошуках безпеки хочуть виїхати з країни. Лукаш каже: «А коли ми зустрічаємо наших братів і сестер, то на їхніх обличчях усмішки, і це просто вражає».

Поїздка братів в обидва боки триває приблизно чотири години. Як тільки допомога прибуває в Україну, місцеві брати розподіляють її по всій країні. Незважаючи на потенційну небезпеку, багато добровольців готові здійснювати такі поїздки. «Допомагати братам і сестрам — це для мене велика честь»,— каже Рафал.

Сестра Ельжбета Устжицька з Ряшева розповідає, що́ вона відчувала, приймаючи біженців у своєму помешканні: «Пригадую, як старійшини з мого збору опівночі привезли дві сім’ї з дітками, які спали на руках. Це мене так зворушило! Я довго пам’ятатиму цю картину».

Брат Бартломій Фігура — старійшина, який ревно служить Єгові і своїм одновірцям. Він і його дружина Естера їздять на кордон або на залізничні вокзали, щоб перевезти біженців до місць нічлігу. Деколи подружжя уступає одновірцям свою квартиру або по можливості підтримує їх матеріально.

Бартломій каже: «Ми одна духовна сім’я. Брати і сестри нам дуже близькі. Приємно бачити, як Єгова задовольняє потреби наших одновірців, і брати участь у цьому».

На даний час польські брати і сестри приготували близько 23 000 пакунків з продуктами, засобами особистої гігієни та іншими речами.

Єгова буде і далі дбати про потреби наших українських братів і сестер через їхніх одновірців, які виявляють щедрість (Прислів’я 11:24; Римлян 12:13).