2 лютого 2021 року a Біробіджанський районний суд Єврейської автономної області має винести вирок у справі брата Артура Лохвицького. Прокуратура вимагає для нього чотири роки ув’язнення.

Артур Лохвицький

• Рік народження: 1986 (с. Білгородське, Єврейська АО)

• Факти з біографії: батько помер, коли Артуру було сім років. За професією Артур електрик, працював у пожежній охороні. Отримав нагороду за сумлінну працю

  Мама прищепила Артуру любов до Єгови, коли він був ще дитиною. 1998 року, у віці 11 років, він охрестився. У 2018-му одружився з Анною. Подружжя любить подорожувати і проводити час на природі

У травні 2018 року, через три місяці після одруження Артура та Анни, в їхньому помешканні провели обшук. Цей обшук був частиною операції, яка отримала кодову назву «Судний день». Тоді 150 співробітників спецслужби обшукали 22 помешкання Свідків Єгови. Обшук провели і в помешканні матері Артура, Ірини. 31 липня 2019 року співробітники Федеральної служби безпеки (ФСБ) в місті Біробіджан порушили кримінальну справу проти Артура за «екстремістську» діяльність. Проти Анни та Ірини теж відкрили кримінальні справи.

Кримінальне переслідування спричинило фінансові труднощі для сім’ї. Банківський рахунок Артура було заблоковано. Крім того, роботодавець погрожував звільнити його з роботи.

Тривале розслідування позначилось на всіх сферах життя сім’ї. Артур пояснює: «Наш звичний спосіб життя повністю змінився. Важко спланувати тиждень або навіть день. [Поліція] викликає нас у відділок у будь-який час, коли їй зручно. Тому доводиться постійно змінювати свій графік».

Артур і Анна вдячні за підтримку одновірців. Артур розповідає: «Брати і сестри неабияк підтримують нас емоційно і духовно... Неможливо передати словами, як ми тішимось, що належимо до народу Єгови і маємо честь обстоювати ім’я Єгови в суді! Видно, що Єгова не покидає своїх служителів».

Подружжя Лохвицьких отримує силу і мужність також завдяки духовним справам. Однак займатися ними не завжди легко. Артур пригадує, що після обшуку вони «залишились без духовної поживи». Спочатку Артур розгубився. Він переживав, як його сім’я зможе харчуватися духовно. Але невдовзі пригадав важливу істину: «[ФСБ] не може заборонити нам молитися. Тож ми відразу почали молитися. Саме молитва допомагала нам».

Єгова швидко відповідав на їхні молитви і давав необхідну духовну поживу, щоб вони продовжували займатися духовними справами. Артур каже: «Ми старалися регулярно проводити сімейне поклоніння, готуватися до зібрань і разом читати Біблію. Завдяки цьому ми не лише зблизились одне з одним, але й бачили руку Бога в нашому житті і зберігали позитивне мислення».

Крім читання і вивчення Божого Слова, їм особливо допомагали роздуми про майбутні благословення. Артур розказує: «Ми почали більше роздумувати про надію на майбутнє, уявляти себе в новому світі... Ми хочемо брати участь в очищенні землі, а пізніше — в будівництві. Це нас зміцнює і вселяє радість».

А поки цей час не настав, Артур і Анна роздумують над словами з Євреїв 13:6: «Єгова — мій помічник, я не буду боятися. Що зробить мені людина?» Артур каже: «Ми зосереджуємося на тому, що, навіть якщо нас позбавлять свободи, спільних зібрань або розлучать одне з одним, ніхто і ніколи не позбавить нас найціннішого — стосунків з Єговою, молитви і надії на майбутнє».