19 квітня 2019 року вперше за останні роки наші брати по всьому Узбекистані мали можливість відкрито відзначити Спомин смерті Ісуса Христа.

Свідки Єгови в Узбекистані офіційно зареєстровані лише в місті Чирчик, що біля Ташкента. У попередні роки Свідки, які живуть не в Чирчику, відзначали Спомин таємно, щоб уникнути потенційного втручання поліції. Цього року брати повідомили працівників поліції про Спомин і запросили їх на цю урочисту подію. Поліцейські поставилися дружньо і вжили заходів, щоб подбати про безпеку присутніх. У деяких місцевостях представники поліції навіть були присутніми на програмі.

Брат Марк Сандерсон, член Керівного органу (дивіться фото на початку статті), виступив з промовою на Спомині, який пройшов у комплексі Залів Царства в Чирчику. Програму перекладали російською. На ній була присутня 781 особа. Пізніше того ж вечора у комплексі ще двічі відбулося відзначення Спомину.

Протягом свого візиту брат Сандерсон разом з Полом Гіллісом, який служить у всесвітньому центрі, а також два брати з Центральної Азії зустрілися з високопосадовцями з Міністерства юстиції та Національного центру Республіки Узбекистан з прав людини. Під час цих зустрічей брати мали можливість представити точну інформацію про наші вірування та організацію. Сподіваємось, що добре проінформовані представники влади допоможуть братам отримати реєстрацію в інших містах Узбекистану та придбати належні приміщення для поклоніння.

Відкрите відзначення Спомину та дружні зустрічі з представниками влади свідчать про позитивні зрушення у ставленні влади до Свідків. Протягом останніх шести місяців Свідків не штрафували, не арештовували і не проводили в їхніх домах жодних рейдів. Приблизно рік тому, 14 травня 2018 року, Жавлон Вахабов, посол Узбекистану в Сполучених Штатах Америки, офіційно заявив, що парламент працюватиме над зміною законодавства, аби полегшити реєстрацію для Свідків Єгови.

Сподіваємося, Єгова благословлятиме зусилля наших братів в Узбекистані, щоб вони могли «вести спокійне і тихе життя з повною відданістю Богові та серйозністю» (1 Тимофія 2:2).