Ні, ми цього не робимо. В нашому основному журналі «Вартова башта» зазначалося: «Не можна змушувати людей змінювати свою релігію» a. Ми не тиснемо на людей з таких причин:

•   Ісус ніколи нікого не змушував приймати його вчення. Він знав, що на його звістку відгукнеться порівняно небагато людей (Матвія 7:13, 14). Коли слова Ісуса стали каменем спотикання для декого з його учнів, він дозволив їм піти і не наполягав, щоб вони залишились (Івана 6:60—62, 66—68).

•   Даючи настанови своїм учням, Ісус не вчив їх змушувати інших змінювати свої переконання. Учні мали шукати тих, хто сприйнятливий до доброї новини про Царство, а не нав’язувати її людям (Матвія 10:7, 11—14).

•   Примусове навернення беззмістовне, адже Богу до вподоби поклоніння від усього серця (Повторення Закону 6:4, 5; Матвія 22:37, 38).

 Звісно, виконуючи біблійний наказ, ми поширюємо добру новину «у найвіддаленіших куточках землі» і робимо це «привселюдно та від дому до дому» (Дії 1:8; 10:42; 20:20). Тож, як і перших християн, нас іноді звинувачують у незаконному проповідуванні іншої віри (Дії 18:12, 13). Проте ці звинувачення безпідставні. Ми нікому не нав’язуємо своїх переконань. Однак ми впевнені, що люди повинні мати нагоду отримати знання, аби зробити свідомий вибір.

 Ми не примушуємо інших змінювати релігію, не займаємось політичними справами, прикриваючись релігією, і не обіцяємо матеріальних чи соціальних вигод, щоб заманити більше людей. Цим ми відрізняємося від тих, хто називає себе християнами, але, займаючись подібними справами, ганьбить Христа b.

 Так. Біблія показує, що людина має право змінювати свою релігію. У ній розповідається про багатьох чоловіків і жінок, котрі вирішили не сповідувати релігію своєї сім’ї та з власної волі постановили поклонятися правдивому Богові. До них належать, наприклад, Авраам, Рут, деякі мешканці Афін та апостол Павло (Ісуса Навина 24:2; Рут 1:14—16; Дії 17:22, 30—34; Галатів 1:14, 23). Більш того, Біблія визнає право людини на немудре рішення відкинути поклоніння, яке схвалює Бог (1 Івана 2:19).

 Право змінювати релігію підтверджено Загальною декларацією прав людини, яку Організація Об’єднаних Націй назвала «основою міжнародних стандартів у галузі прав людини». У цьому документі сказано, що кожен має «свободу змінювати свою релігію або переконання» та «шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї», в тому числі релігійні c. Безумовно, здійснення таких прав передбачає повагу до права інших дотримуватися своїх вірувань чи відкидати ідеї, з якими вони не згідні.

 Це не зовсім так. Біблія заохочує поважати всіх людей, хоч би яку релігію вони сповідували (1 Петра 2:17). Крім того, Свідки Єгови слухаються біблійного наказу з повагою ставитись до своїх батьків, навіть якщо вони мають інші вірування (Ефесян 6:2, 3).

 А втім, не всі погоджуються з біблійним поглядом. Одна жінка, що виросла в Замбії, розповідає: «Якщо хтось у нашій общині змінював релігію... на це дивилися як на страшенну невірність, зраду сім’ї та общини». Ця жінка відчула це на собі, коли в підлітковому віці почала вивчати Біблію зі Свідками Єгови та невдовзі після цього вирішила змінити свою релігію. Вона веде далі: «Батьки безперестанку твердили, що дуже незадоволені мною і що я розчарувала їх. Було важко зносити це, бо їхнє схвалення багато значить для мене... Хоча я вирішила бути відданою Єгові, а не релігійним традиціям, це не означає, що я невірна своїй родині» d.