Як Свідки Єгови, ми переконані, що біблійні принципи й закони допомагають приймати такі рішення, які подобаються Богові і йдуть на благо нам (Ісаї 48:17, 18). Ми не створювали цих принципів та законів, але керуємося ними у своєму житті. Розгляньмо, як деякі з них стосуються побачень a.

•   Шлюб — непорушний союз (Матвія 19:6). Ми вважаємо побачення кроком до одруження, тому ставимося до них серйозно.

•   Зустрічатися можуть лише ті, хто досягнув відповідного віку, щоб одружитися, і в кого «розквіт... молодості вже минув», тобто пройшов період найсильнішого статевого потягу (1 Коринфян 7:36).

•   Ті, хто ходить на побачення, повинні мати право вступити в шлюб. Деякі офіційно розлучені особи з погляду Бога не вільні знову одружитися, оскільки він вважає, що єдиною підставою для розлучення є статева неморальність (Матвія 19:9).

•   Християнам, котрі бажають створити сім’ю, слід шукати майбутнього обранця тільки серед одновірців (1 Коринфян 7:39). Свідки Єгови розуміють, що, згідно з цим наказом, обранцем має бути людина, яка не просто поважає їхні погляди, а й поділяє ці погляди та керується ними в житті, будучи охрещеним Свідком (2 Коринфян 6:14). Бог завжди наказував своїм служителям одружуватися лише з одновірцями (Буття 24:3; Малахії 2:11). Дослідження показують, що цей наказ іде людям на добро b.

•   Діти повинні слухатися своїх батьків (Прислів’я 1:8; Колоссян 3:20). Якщо діти живуть з батьками, то мають слухатися їх також у питаннях щодо побачень. Батьки можуть вирішити, в якому віці сину або доньці дозволено ходити на побачення і що їм можна робити під час побачень.

•   Зважаючи на біблійні настанови, кожен Свідок сам вирішує, з ким зустрічатися і чи зустрічатися взагалі. Це узгоджується з принципом: «Кожен нестиме власну ношу відповідальності» (Галатів 6:5, примітка). Усе ж, коли йдеться про побачення, багато Свідків виявляють мудрість, якщо звертаються за порадами до зрілих одновірців, які щиро бажають їм добра (Прислів’я 1:5).

•   Багато з того, що прийнято робити під час побачень, насправді є серйозним гріхом. Наприклад, Біблія наказує уникати статевої неморальності. Це стосується не лише статевих зносин, а й інших нечистих дій між неодруженими людьми, як-от пещення статевих органів, а також орального та анального сексу (1 Коринфян 6:9—11). Навіть якщо неодружені особи і не займаються сексом, але поводяться так, що збуджують одне одного, це є «нечистотою», огидною для Бога (Галатів 5:19—21). Біблія також засуджує непристойні розмови (Колоссян 3:8).

•   Серце, або наша внутрішня особистість, є зрадливим (Єремії 17:9). Воно може підштовхувати людину до вчинків, котрі, як вона добре знає, є неправильними. Пам’ятаючи про це, закохані пари уникатимуть побачень наодинці, коли може виникнути спокуса вчинити неморальність. Вони, виявляючи обачність, проводитимуть час у товаристві друзів або третьої особи (Прислів’я 28:26). Неодружені християни, котрі шукають собі пару, усвідомлюють, яку небезпеку криють у собі сайти знайомств, зокрема небезпеку розвинути стосунки з тим, кого вони майже не знають (Псалом 26:4).