Я народився в місті Ла-Сейба (Гондурас) і був наймолодшим з п’ятьох дітей та єдиним у сім’ї глухим. Ми жили в небезпечному районі, до того ж дуже бідно. Ситуація стала ще гіршою, коли внаслідок нещасного випадку на роботі загинув наш батько. Тоді мені було приблизно чотири роки.

 Мама з усіх сил піклувалася про мене та моїх сестер, але вона рідко мала гроші, щоб купити мені одяг. У мене не було теплих речей, тому, коли падав дощ, я часто мерзнув.

 Коли я виріс, то вивчив гондураську жестову мову, завдяки чому зміг спілкуватися з іншими глухими. Але мама і сестри майже не знали жестової мови. Щоб порозумітися зі мною, вони вивчили кілька жестів, а також використовували жести, які самі вигадали. Мама любила мене і захищала від усіляких небезпек. Тими кількома жестами вона завжди наказувала мені уникати згубних звичок, як-от куріння і зловживання алкоголем. Тому я дуже вдячний їй за те, що не розвинув цих шкідливих звичок.

 Коли я ще був малим, мама брала мене до католицької церкви, але я там ні слова не розумів, бо ніхто нічого не перекладав мені жестовою мовою. Мені було дуже нудно, і в десять років я перестав ходити до церкви. Але все ж хотів більше дізнатися про Бога.

 У 1999-му (тоді мені було 23 роки) я зустрів жінку зі США, яка належала до євангелічної церкви. Вона багато розповіла мені про Біблію, а також навчила американської жестової мови. Мені так подобалося те, про що я дізнавався з Біблії, що я вирішив стати пастором. Тому переїхав у Пуерто-Рико, щоб відвідувати заняття у Християнському навчальному центрі для глухих. У 2002 році я повернувся в Ла-Сейбу і завдяки підтримці друзів, серед яких була Патрисія, моя майбутня дружина, заснував церкву для глухих.

 Як пастор церкви, я виголошував проповіді гондураською жестовою мовою, показував малюнки і розігрував сценки, щоб допомогти глухим краще розуміти біблійні історії. Також я відвідував глухих людей у поблизьких містечках, щоб підбадьорювати їх та надавати необхідну допомогу. Я навіть їздив у Сполучені Штати і Замбію як місіонер. Але насправді я не дуже добре знав Біблію, просто розповідав людям те, що розповіли мені, і те, що зрозумів з малюнків. У мене було більше запитань, ніж відповідей.

 Якось я дізнався, що декотрі члени моєї церкви почали поширювати про мене брехню. Вони говорили, що я пиячив і зраджував свою дружину. Це мене розчарувало і розізлило. Невдовзі після того ми з Патрисією покинули церкву.

 Свідки Єгови часто приходили до нас з Патрисією, але ми ніколи їх не слухали. Проте, коли ми покинули церкву, Патрисія погодилася вивчати Біблію з подружньою парою Свідків — Томасом і Ліссі. Мене вразило те, що вони знали жестову мову, хоча не були глухими. Тож невдовзі я приєднався до Патрисії і почав вивчати Біблію.

 Ми кілька місяців вивчали за допомогою відео американською жестовою мовою. Та коли дві наші подруги сказали нам, що Свідки Єгови — послідовники людей, ми припинили вивчення. Хоча Томас аргументовано пояснив мені, що Свідки не є учнями чи послідовниками жодної людини, я не повірив йому.

 Через кілька місяців у Патрисії почалася глибока депресія. Тоді дружина помолилася до Бога, щоб Свідки Єгови знову прийшли до нас. Невдовзі після того сусідка, яка була Свідком, зайшла до Патрисії і сказала, що попросить Ліссі відвідати нас. Ліссі на ділі показала, що була справжньою подругою. Вона щотижня відвідувала Патрисію, щоб підбадьорювати її і вивчати з нею Біблію. Однак я і далі мав сумніви щодо Свідків.

 У 2012 році Свідки Єгови організували спеціальну кампанію, під час якої показували відео «Чи ви хочете знати правду?» гондураською жестовою мовою. Ліссі принесла нам копію цього відео. Коли я подивився його, то був шокований, що багато з того, чого я навчав, як-от доктрини про пекельний вогонь і безсмертя душі, не ґрунтується на Біблії.

 Наступного тижня я пішов до Залу Царства, щоб поговорити з Томасом, і сказав йому, що хочу навчати глухих осіб правди про Біблію, але не як Свідок Єгови. У мене була ідея створити свою церкву для глухих. Томас похвалив мене за ревність, а тоді показав слова з Ефесян 4:5, які наголошують на тому, що в правдивому християнському зборі має панувати єдність.

 Томас також дав мені фільм «Свідки Єгови виявляють віру на ділі. Частина 1. З темряви до світла» американською жестовою мовою. У цьому фільмі йдеться про те, як група чоловіків ретельно досліджувала Біблію, щоб дізнатися, чого насправді вчить ця книга. Коли я подивився його, то зрозумів, що чимось подібний до цих чоловіків: як і вони, я теж шукав правду. Фільм переконав мене, що Свідки навчають правди, адже вони ґрунтують свої вірування лише на Божому Слові. Я відновив вивчення Біблії. У 2014 році ми з Патрисією охрестилися і стали Свідками Єгови.

 Мені подобається у зборі Свідків Єгови, адже він чистий, як і Єгова. Ці служителі Бога чисті в мові та стосунках з іншими. Вони миролюбні й підтримують одне одного. Свідки Єгови об’єднані і навчають тих самих біблійних істин, незалежно від того, де живуть і якою мовою розмовляють.

 Вивчення Біблії принесло мені справжню радість. Наприклад, я дізнався, що Єгова — Всемогутній Бог та Всевладний Правитель. Він любить і глухих, і тих, хто чує. Я ціную те, що Єгова любить мене особисто. Також я дізнався, що земля стане прекрасним райським садом, тоді ми будемо здоровими і зможемо насолоджуватися вічним життям. Як же я чекаю того часу!

 Ми з Патрисією розмовляємо з глухими людьми про Біблію. Також ми вивчаємо Біблію з деким із церкви, до якої колись належали. Коли я був пастором, у мене виникали запитання щодо того, чого я навчав, але тепер у мене їх немає. Врешті завдяки вивченню Біблії я знайшов відповіді на всі свої запитання.